Читать по складам 6 лет ребенку українська мова

Содержание статьи

Читаємо по складах: велика підбірка українських казок

МультикУлюблені дитячі казки набрані текстами по складах. Легкий та швидкий спосіб навчити дитину читати. “Лисиця і глечик”, “Котик і Півник”, “Солом’яний бичок” та інші українські казки по складах зібрані в підбірці від Mamabook.

Лисиця і глечик

Бу-ли со-бі дід та ба-ба. Пі-шли во-ни в по-ле жа-ти. І взя-ли із со-бо-ю гле-чик мо-ло-ка. При-йшли в по-ле, ба-ба й ка-же:
— Де б це гле-чи-ка по-ста-ви-ти в спра-гу?
— По-став, ста-ра, під ку-щем.
Ба-ба по-слу-ха-ла ді-да і по-ста-ви-ла під ку-щем.
От пі-шли во-ни жа-ти. Жнуть та жнуть.
Аж бі-жить ли-сич-ка. По-ба-чи-ла гле-чи-ка, ви-пи-ла з ньо-го мо-ло-ко, а го-ло-ви не ви-тяг-не на-зад. Хо-дить, кру-тить го-ло-во-ю, при-ка-зу-є:
— Ну, гле-чи-ку, по-жар-ту-вав — і го-ді. Ви-пус-ти мо-ю го-ло-ву! А гле-чик не від-пус-ка-є, хоч ти що хоч ро-би.
— Пі-до-жди ж, кля-тий гле-чи-ку! — ка-же ли-сич-ка. — Ось я тебе втоп-лю.
По-біг-ла во-на до річ-ки. Встро-ми-ла го-ло-ву в во-ду. На-пов-нив-ся гле-чик во-до-ю, а ли-си-ця шу-бовсть — і ску-па-ла-ся.

Лисичка та журавель

Бу-ли со-бі ли-сич-ка та жу-ра-вель. О-то й зу-стрі-ли-ся я-кось у
лі-сі. Та та-кі ста-ли при-я-те-лі! Кли-че ли-сич-ка жу-рав-ля до се-бе в гос-ті:
— При-ходь, — ка-же, — жу-рав-ли-ку, при-ходь, ле-бе-ди-ку! Я для те-бе — як для се-бе…
От при-хо-дить жу-ра-вель на лас-ка-ві за-про-си-ни. А ли-сич-ка на-ва-ри-ла каш-ки з мо-ло-ком, роз-ма-за-ла по та-ріл-ці та й при-про-шу-є:
— При-го-щай-ся, жу-рав-ли-ку, при-го-щай-ся, ле-бе-ди-ку! Жу-ра-вель до каш-ки — сту-кав, сту-кав дзьо-бом по та-ріл-ці — ні-
чо-го не вхо-пив.
А ли-сич-ка як у-зя-ла-ся до стра-ви — лизь та лизь гар-нень-ко я-зи-ком, по-ки са-ма всю ка-шу чис-то ви-ли-за-ла.
Ви-ли-за-ла, та до жу-рав-ли-ка:
— Ви-бач, жу-рав-ли-ку, — що ма-ла, тим те-бе й при-го-ща-ла, а біль-ше не-ма-є ні-чо-го.
— То спа-си-бі ж, — мо-вить жу-ра-вель.
— При-ходь же, ли-сич-ко, те-пер ти до ме-не в гос-ті.
— А при-йду, жу-рав-ли-ку, при-йду, ле-бе-ди-ку! На то-му й ро-зі-йшли-ся.
От у-же ли-сич-ка йде до жу-рав-ля на гос-ти-ну. А жу-ра-вель на-ва-рив та-ко-ї смач-но-ї стра-ви: у-зяв і м’я-са, й кар-то-пель-ки, й бу-ряч-ків — у-сьо-го — у-сьо-го, по-кри-шив дріб-нень-ко, склав у глечик з дов-го-ю та вузь-ко-ю ший-ко-ю та й ка-же:
— При-го-щай-ся, лю-ба при-я-тель-ко, не со-ром-ся! От ли-сич-ка до гле-чи-ка — го-ло-ва не вла-зить!
Во-на сю-ди, во-на ту-ди, во-на й бо-ком, і лап-ко-ю, і нав-сто-яч-ки, і нав-си-дяч-ки, і за-зи-ра-ла, і ню-ха-ла… Ні-чо-го не вді-є!
А жу-ра-вель не гу-ля-є: все дзьо-бом у гле-чик. По-ма-лень-ку — по-ма-лень-ку — та й по-їв, що на-ва-рив.
А то-ді й ка-же:
— О-це ж, — мо-вить, — ви-ба-чай, ли-су-ню, що мав, то тим і при-го-щав. Та вже біль-ше ні-чо-го не ма-ю на гос-ти-ну.
Ох і роз-гні-ва-лась же ли-сич-ка! Так роз-сер-ди-лась, що й по-дя-ку-вать за-бу-ла, як го-дить-ся, чем-ним був-ши.
Так — то їй жу-рав-ле-ва гос-ти-на до сма-ку при-па-ла! Та від то-го ча-су й не при-я-те-лю-є з жу-рав-ля-ми.

Котик і півник

Бу-ли со-бі ко-тик і пів-ник та й по-бра-та-ли-ся. От ко-ти-ко-ві
тре-ба йти по дро-ва, він і ка-же пів-ни-ко-ві:
— Сядь же ти, пів-ни-ку, на пе-чі та їж ка-ла-чі, а я пі-ду по дро-ва, та як при-йде ли-сич-ка, то не о-зи-вай-ся!
Пі-шов.
Ко-ли це бі-жить ли-сич-ка:
— Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Як не від-чи-ниш, ві-кон-це ви-де-ру, бор-щик ви-їм і те-бе візь-му!
А пів-ник ка-же:
— То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! От ли-сич-ка ві-кон-це ви-дер-ла, бор-щик ви-ї-ла і пів-ни-ка взяла. Не-се йо-го, а він кли-че ко-ти-ка, спі-ва-є:
— Мій ко-ти-ку, Мій бра-ти-ку! Не-се ме-не ли-са За кле-но-ві-ї лі-са, За кру-ті-ї го-ри, За бист-рі-ї во-ди…
От ко-тик по-чув, при-біг, від-няв пів-ни-ка, при-ніс до-до-му та й ка-же знов:
— Гля-ди ж, пів-ни-ку, як при-йде ли-сич-ка, не від-кли-кай-ся, бо те-пер я пі-ду да-лі!
Пі-шов.
А ли-сич-ка вже й бі-жить. Стук — стук у ві-кон-це:
— Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Як не від-чи-ниш, ві-кон-це ви-де-ру, бор-щик ви-їм і те-бе візь-му!
А пів-ник у-се:
— То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! От во-на ві-кон-це ви-дер-ла, бор-щик ви-ї-ла і йо-го взя-ла. Не-се, а пів-ник зно-ву:
— Мій ко-ти-ку, Мій бра-ти-ку! Не-се ме-не ли-са За кле-но-ві-ї лі-са, За-кру-ті-ї го-ри, За бист-рі-ї во-ди…
Раз про-спі-вав — не чу-є ко-тик; він у-дру-ге, го-лос-ні-ше — ко-тик при-біг, від-няв йо-го, при-ніс до-до-му та й ка-же:
— Те-пер же я пі-ду да-ле-ко — да-ле-ко і, хоч як бу-деш кри-ча-ти, не по-чу-ю; то вже мов-чи, не о-зи-вай-ся до ли-сич-ки!
Пі-шов.
Ко-ли ж із-нов ли-сич-ка:
— Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Пів-ни-ку — бра-ти-ку, від-чи-ни! Як не від-чи-ниш, ві-кон-це ви-де-ру, бор-щик ви-їм і те-бе візь-му!
А пів-ник:
— То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! То-ток — то-ток, не ве-лів ко-ток! От ли-сич-ка ві-кон-це ви-дер-ла, бор-щик ви-ї-ла і йо-го взя-ла. Не-се, а пів-ник спі-ва-є — раз, у-дру-ге, втре-тє… Ко-тик не по-чув, і по-нес-ла ли-сич-ка пів-ни-ка до-до-му.
У-ве-че-рі при-хо-дить ко-тик до-до-му — не-ма пів-ни-ка… Він за-жу-рив-ся, а да-лі зро-бив со-бі бан-дур-ку, у-зяв мі-шок і мо-ло-ток і пі-шов до ли-сич-чи-но-ї хат-ки — сів і за-грав:
— А в ли-сич-ки — лис-ки но-вий двір, Чо-ти-ри доч-ки — на ви-бір, П’я-тий Пи-лип-ко.
Пи-лип-ко — лип-ко, ви-йди на рин-ку — по-ди-вись, Як буб-ни буб-нять, як сур-ми сурм-лять — по-гля-ди! А ли-сич-ка са-ме пек-ла па-ля-нич-ки. От стар-ша доч-ка ли-сич-чи-на й ка-же:
— Ма-мо, пі-ду я по-див-люсь, хто це так гар-но гра-є, і па-ля-нич-ку візь-му.
— І-ди, — ка-же ли-сич-ка.
І да-ла їй па-ля-нич-ку. Доч-ка піш-ла, а ко-тик ї-ї — цок, та в лобок, та в мі-шок, та й зно-ву став грать. От і дру-га доч-ка ка-же ли-сич-ці:
— Пі-ду і я, ма-мо!
— І-ди, до-ню!
І да-ла па-ля-нич-ку, і ця піш-ла. А ко-тик і ту — цок, та в ло-бок… А піс-ля і тре-тя доч-ка, і чет-вер-та. А Пи-лип-ко ждав — ждав і ка-же:
— Пі-ду я, ма-мо, за-же-ну їх, — чо-го во-ни так за-ба-ри-лись! Пі-шов. А ко-тик і йо-го — цок, та в ло-бок, та в мі-шок. А по-тім
за-біг у ха-ту до ли-сич-ки і ї-ї вбив. Та то-ді до пів-ни-ка та й по-ніс йо-го до-до-му. От во-ни жи-вуть, і хліб жу-ють, і по-сто-лом доб-ро во-зять.

Колосок

Жи-ли со-бі дво-є ми-ше-нят — Круть та Верть і пів-ник Го-ло-сис-те Гор-леч-ко. Ми-ше-ня-та бу-ло тіль-ки й зна-ють, що тан-цю-ють та спі-ва-ють. А пів-ник у-до-сві-та вста-не, всіх піс-не-ю збу-дить та й до ро-бо-ти бе-реть-ся. О-то я-кось під-мі-тав у дво-рі та й знай-шов пше-нич-ний ко-ло-сок.
— Круть, Верть, — став гу-ка-ти пів-ник, — а глянь-те — но, що я знай-шов!
По-при-бі-га-ли ми-ше-ня-та та й ка-жуть:
— Ко-ли б це йо-го об-мо-ло-ти-ти…
— А хто мо-ло-ти-ти-ме? — пи-та-єть-ся пів-ник.
— Не я! — од-ка-зу-є од-не ми-ше-ня.
— Не я! — од-ка-зу-є дру-ге ми-ше-ня.
— Я об-мо-ло-чу, — ка-же до них пів-ник. І взяв-ся до ро-бо-ти. А ми-ше-ня-та й да-лі гра-ють-ся.
От вже й об-мо-ло-тив пів-ник ко-ло-сок та й знов гу-ка-є:
— Гей, Круть, гей, Верть, йдіть глянь-те, скіль-ки зер-на я на-мо-ло-тив!
По-при-бі-га-ли ми-ше-ня-та.
— Тре-ба, — ка-жуть, — зер-но до мли-на од-нес-ти та бо-рош-на на-мо-лоть.
— А хто по-не-се? — пи-та-є пів-ник.
— Не я! — гу-ка-є Круть.
— Не я! — гу-ка-є Верть.
— Ну то я од-не-су, — ка-же пів-ник. У-зяв на пле-чі мі-шок та й пішов.
А ми-ше-ня-та со-бі ска-чуть — у дов-го-ї ло-зи гра-ють-ся. При-йшов пів-ник до-до-му, знов кли-че ми-ше-нят:
— Гей, Круть, гей, Верть! Я бо-рош-но при-ніс. По-при-бі-га-ли ми-ше-ня-та, по-ра-ді-ли.
— Ой, пів-нич-ку! Вже те-пер тіс-то тре-ба за-мі-си-ти та пи-рі-жеч-ків спек-ти.
— Хто ж мі-си-ти-ме? — пи-та-є пів-ник. А ми-ше-ня-та знов сво-є:
— Не я! — пи-щить Круть.
— Не я! — пи-щить Верть.
По-ду-мав, по-ду-мав пів-ник та й ка-же:
— До-ве-деть-ся ме-ні, ма-буть.
От за-мі-сив пів-ник тіс-то, при-ніс дро-ва та й роз-па-лив у пе-чі. А як у пе-чі на-го-рі-ло, по-са-див пи-ріж-ки.
Ми-ше-ня-та й со-бі ді-ло ма-ють: пі-сень спі-ва-ють, тан-цю-ють.
А ось і спек-ли-ся пи-ріж-ки, по-вий-мав їх пів-ник, ви-клав на столі.
А ми-ше-ня-та вже й тут. І гу-ка-ти їх не тре-ба.
— Ох, і го-лод-ний я! — ка-же Круть.
— А я я-кий го-лод-ний! — ка-же Верть. Та й по-сі-да-ли до сто-лу.
А пів-ник ка-же:
— Стри-вай-те — но, стри-вай-те! Ви ме-ні пер-ше ска-жіть, хто знайшов ко-ло-сок?
— Ти, — ка-жуть ми-ше-ня-та.
— А хто йо-го об-мо-ло-тив?
— Ти, — вже ти-хі-ше від-ка-зу-ють Круть із Вер-тем.
— А тіс-то хто мі-сив? Піч ви-то-пив? Пи-ріж-ків на-пік?
— Ти, — вже зов-сім ни-щеч-ком ка-жуть ми-ше-ня-та.
— А що ж ви ро-би-ли?
Що ма-ли ка-за-ти ми-ше-ня-та? Ні-чо-го. Ста-ли во-ни ви-ла-зи-ти з-за сто-лу, а пів-ник їх і не три-ма-є. Хто ж о-та-ких лі-ню-хів пи-ріж-ка-ми при-го-ща-ти-ме?

Дід та баба

Жи-ли со-бі дід та ба-ба, та бу-ла в них ку-роч-ка ря-ба. Зне-сла ку-роч-ка я-єч-ко.
Дід бив — не роз-бив, ба-ба би-ла — би-ла — не роз-би-ла.
Миш-ка біг-ла, хвос-ти-ком за-че-пи-ла, я-єч-ко по-ко-ти-ло-ся та й роз-би-ло-ся.
Дід пла-че, ба-ба пла-че, а ку-роч-ка куд-ку-да-че:
— Не плач, ді-ду, не плач, ба-бо, зне-су вам яй-це не прос-те, а зо-ло-те.

Солом’яний бичок

Жи-ли со-бі дід та ба-ба. Дід смо-лу гнав, ба-ба до-ма си-ді-ла, льон пря-ла. Я-кось ба-ба на-па-лась на ді-да:
— Зро-би та й зро-би ме-ні, ді-ду, со-ло-м’я-но-го бич-ка і ос-мо-ли йо-го смо-ло-ю.
— Що ти, дур-на, го-во-риш, на-ві-що то-бі той би-чок здав-ся?
— Зро-би, я вже зна-ю на-ві-що.
Дід — ні-чо-го ро-бить — у-зяв, зро-бив со-ло-м’я-но-го бич-ка й ос-мо-лив йо-го смо-ло-ю.
На ра-нок ба-ба на-бра-ла льо-ну і по-гна-ла со-ло-м’я-но-го бич-ка пас-ти. Са-ма сі-ла, пря-де ку-жіль і при-ка-зу-є:
— Па-сись, па-сись, бич-ку, на тра-ви-ці, по-ки я льо-ну на-пря-ду! До-ти пря-ла, по-ки й за-дрі-ма-ла.
Ко-ли це з тем-но-го лі-су, з ве-ли-ко-го бо-ру бі-жить вед-мідь, на-ско-чив на бич-ка.
— Хто ти та-кий? — пи-тає. — Ска-жи ме-ні! А би-чок і ка-же:
— Я би-чок — тре-тя-чок, з со-ло-ми зроб-ле-ний, смо-ло-ю за-смо-ле-ний.
Вед-мідь ка-же:
— Ко-ли ти со-ло-м’я-ний, смо-лою за-смо-ле-ний, то дай ме-ні смоли о-бід-ра-ний бік за-ла-та-ти!
Би-чок ні-чо-го — мов-чить! Вед-мідь то-ді йо-го за-раз за бік, да-вай смо-лу од-ди-ра-ти. Од-ди-рав — од-ди-рав, та й за-в’яз зу-ба-ми, та ніяк і не ви-рве. Сі-пав — сі-пав — ні!
За-тяг то-го бич-ка хто-зна — ку-ди.
Ба-ба про-ки-да-єть-ся, аж бич-ка й не-ма.
— Ох, ме-ні ли-хо ве-ли-ке! Де це мій би-чок дів-ся? Ма-буть, він у-же до-до-му пі-шов.
Та мер-щій дни-ще й гре-бінь на пле-чі — та до-до-му. Ко-ли ди-вить-ся — вед-мідь бич-ка тя-га-є. Во-на до ді-да.
— Ді-ду, ді-ду, би-чок наш вед-ме-дя при-вів!
Дід ви-ско-чив, од-дер вед-ме-дя, взяв і за-ки-нув йо-го в по-гріб. Дру-го-го дня, ще ні світ ні зо-ря, ба-ба вже взя-ла ку-жіль і по-гна-ла на то-ло-ку бич-ка пас-ти. Са-ма сі-ла, пря-де ку-жіль і при-ка-зу-є:
— Па-сись, па-сись, бич-ку, на тра-вич-ці, по-ки я льо-ну на-пря-ду. До-ти пря-ла, по-ки й за-дрі-ма-ла. Ко-ли це з тем-но-го лі-су, з ве-ли-ко-го бо-ру ви-бі-га-є сі-рий вовк та й до бич-ка:
— Хто ти та-кий? Ска-жи ме-ні!
— Я би-чок — тре-тя-чок, з со-ло-ми зроб-ле-ний, смо-ло-ю за-смо-ле-ний.
— Ко-ли ти смо-ло-ю за-смо-ле-ний, — ка-же вовк, — то дай і ме-ні смо-ли за-смо-лить бік, а то ме-ні со-ба-ки о-бі-дра-ли.
— Бе-ри!
Вовк зра-зу до бо-ку, хо-тів смо-лу од-дер-ти. Драв — драв, та зу-ба-ми й за-стряг, що ні-як у-же й не од-де-ре: що хо-че на-зад, то й ніяк. От і вов-ту-зить-ся з тим бич-ком!
Про-ки-да-єть-ся ба-ба — аж бич-ка вже й не вид-но. Во-на по-ду-ма-ла: «Ма-буть, мій би-чок до-до-му по-брів», — та й пі-шла.
Ко-ли ди-вить-ся: вовк бич-ка тя-га-є. Во-на по-біг-ла, ді-до-ві ска-за-ла. Дід вов-ка в по-гріб у-ки-нув.
По-гна-ла ба-ба і на тре-тій день бич-ка пас-ти. Сі-ла та й за-сну-ла. Бі-жить ли-сич-ка.
— Хто ти та-кий? — пи-та-є бич-ка.
— Я би-чок — тре-тя-чок, з со-ло-ми зроб-ле-ний, смо-ло-ю за-смо-ле-ний.
— Дай ме-ні смо-ли, го-луб-чи-ку, при-ло-жи-ти до бо-ку: злю-щі со-ба-ки тро-хи шку-ри не зня-ли.
— Бе-ри!
У-в’яз-ла й ли-си-ця зу-ба-ми, ні-як не вир-веть-ся. Ба-ба ді-до-ві ска-за-ла, дід у-ки-нув у по-гріб і ли-сич-ку.
А да-лі й зай-чи-ка — по-бі-гай-чи-ка пій-ма-ли.
Як на-зби-ра-лось їх, дід сів над ля-до-ю в по-гре-бі і да-вай гост-ри-ти ніж. Вед-мідь йо-го й пи-та-є:
— Ді-ду, на-ві-що ти ніж гост-риш?
— Щоб з те-бе шку-ру зня-ти та зро-би-ти з ті-є-ї шку-ри і со-бі й бабі ко-жу-хи.
— Ой, не ріж ме-не, ді-ду-сю, пус-ти кра-ще на во-лю. Я то-бі ба-га-то ме-ду при-не-су.
— Ну, гля-ди!
Взяв і ви-пус-тив вед-ме-дя.
Сів над ля-до-ю, знов но-жа гост-рить. Вовк йо-го й пи-та-є:
— Ді-ду, на-ві-що ти но-жа гост-риш?
— Щоб з те-бе шку-ру зня-ти та на зи-му теп-лу шап-ку по-ши-ти.
— Ой, не ріж ме-не, ді-ду-сю, я то-бі за те ці-лу о-та-ру о-ве-чок при-же-ну.
— Гля-ди!
І вов-ка ви-пус-тив.
Си-дить та ще но-жа гост-рить. Ли-сич-ка ви-ткну-ла мор-доч-ку, пи-та-є:
— Ска-жи ме-ні, будь лас-ка, ді-ду-сю, на-ві-що ти но-жа гост-риш?
— У ли-сич-ки, ка-же, — гар-на шкур-ка на о-пуш-ку й на ко-мі-рець, хо-чу зня-ти.
— Ой, не зні-май з ме-не, ді-ду-сю, шкур-ку, я то-бі і гу-сей, і ку-рей при-не-су.
— Ну, гля-ди!
І ли-сич-ку пус-тив.
Зос-тав-ся о-дин зай-чик. Дід і на то-го но-жа гост-рить. Зай-чик йо-го пи-та-є, а він і ка-же:
— У зай-чи-ка шкур-ка м’я-кень-ка, теп-лень-ка — бу-дуть ме-ні на зи-му ру-ка-вич-ки й шап-ка.
— Ох, не ріж ме-не, ді-ду-сю, — я то-бі стьо-жок, се-ре-жок, на-мис-та доб-ро-го на-не-су, тіль-ки пус-ти на во-лю.
Пус-тив і йо-го.
От пе-ре-но-чу-ва-ли ту ніч, ко-ли на ра-нок, ще ні світ ні зо-ря, аж стук — стук щось до ді-да в две-рі. Ба-ба про-ки-ну-лась:
— Ді-ду, ді-ду! Щось до нас у две-рі сту-ка-є, пі-ди по-ди-вись! Дід ви-йніов, — ко-ли — то вед-мідь ці-лий ву-лик ме-ду при-пер. Дід у-зяв мед, та тіль-ки ліг, аж у две-рі зно-ву — стук — стук! Ко-ли ви-йшов — аж вовк по-вен двір о-вець на-гнав. От не-за-ба- ром ли-сич-ка при-нес-ла гу-сей, ку-рей — у-ся-ко-ї пти-ці. Зай-чик по-на-но-сив стьо-жок, се-ре-жок, на-мис-та доб-ро-го. І дід ра-дий, і ба-ба ра-да.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки про пори року: “Зима-чарівниця”

плашка

Источник

10 правил як навчити дитину читати по складах

10 правил як навчити дитину читати по складах

Деталі

Читайте также:  Что читать на ночь ребенку 6 лет

Категорія: Мати та дитина

Перегляди: 4030

1
1
1
1
1
1
1
1
1
1

Rating 5.00 (1 Vote)

Як навчити дитину читати по складахБагато батьків шукають відповідь на питання «Як навчити дитину читати по складах». Більшість починають вчити дітей з вивчення алфавіту так, як правильно читаються літери. Тобто К читається Ка, а В читається Ве. Але подібний спосіб насправді лише ускладнює навчання. Найкраще навчати дитину читати по складах згідно методики, викладеної нижче.

1. Обираємо методику та допоміжну літературу.

Зараз є великий вибір посібників, які допомагають дитині зрозуміти як літери складаються в склади, а потім вже вчать зі складів переходити до читання слів та речень. Намагайтесь обирати підручник за великою кількістю зображень, щоб ваша дитина не нудьгувала, та не втратила інтерес.

2. Правильно вчимо літери

Спочатку треба вивчити найбільш вживані голосні літери – А, О, Є, І, У

Після вчимо тверді дзвінкі приголосні – Б, М, Г

Дуже важливо вчити дитину саме звукам! Не Бе, а просто Б, не Ге, а просто Г, не еН, а просто Н.

Після чого вчимо більш важким глухим та шиплячим звукам – Ж, К, Д

3. Закріплення матеріалу

Важливо під час кожного заняття повторювати вже вивчені звуки з попередньої вправи. Закріплюючи матеріал таким чином дитина швидше зможе опанувати потрібний механізм читання по складам.

4. Вчимо читати по складах

Після того, як малеча опанувала більшість звуків, можна вчити її читати по складах. Це не так важко, як здається с першого погляду.
Розглянемо на прикладі складу Ба.
Літера Б біжить до літери а і утворюється б-б-б-б-б-ба-а-а-а-а, б-б-б-б-б-ба-а-а-а-а. Малюк має засвоїти, що перша літера біжить до наступної, в результаті чого вони вимовляються разом, злито, як єдине ціле.

5. Вивчаємо прості склади

На початку треба навчити дитину читати прості склади, які складаються з двох звуків – БА, МА, НО, МО, ЗОВчимося читати склади

Головне завдання дати дитині зрозуміти механізм складанні звуків у склади та читання по складах. Тоді, буквально через декілька днів малюк почне легко читати й більш важкі склади, такі, як ЖЕ, ФУ, ДО, тобто склади, які складаються з шиплячих та глухих приголосних.

6. Вчимося читати складні склади

На цьому етапі ще зарано читати слова та речення. Краще ще приділити деякий час закріпленню навичків читання по складах, щоб дитина більш грунтовно засвоїла механізм утворення складів, а потім і слів.

Після вправ з вивчення двохлітерних складів, починайте вивчати ті, в яких приголосна літера йде після голосної – АБ, ОН, ВУС, ГАВ, ЕХ.

7. Вчимо читати слова по складах

На сьомому етапі можна починати читати прості слова, які складаються з легких складів – МО-ЛО-КО, МА-МА, БА-БА

8. Контролюємо вимову

Для того, щоб дитина навчилась добре читати, дуже важливо контролювати вимову складів.
Увага! Дуже часто вихователі дошкільних навчальних закладів, та деякі батьки вчать дітей проспівувати склади. Потім, звикши до такої методики, діти починають весь час співати слова, не роблячи проміжків між словами, наприклад «ма-ма-ми-ла-ра-му» проспівується одним диханням. Деякі малята таким чином можуть проспівати навіть абзац, не зважаючи на коми, крапки, знаки питання чи оклику.

Якщо вже вчити дитину читати, то варто робити це відразу правильно, щоб потім не перевчати. Слідкуйте за паузами. Проспівала дитина слово –пауза, інше слово, знов пауза. Надалі дитина буде ці паузи робити коротшими, але на початку навчання вони просто необхідні.

9. Коли починати вчити дитину читати?

Як навчити дитину читатиНе пришвидшуйте події. Якщо дитина 3-4-х років зовсім не має бажання сидіти з книжками, грати зі складами та словами, то не треба її змушувати. Звичайно, якщо малеча сама виявляє бажання та цікавість, то тоді все в ваших руках.

Зовсім інша ситуація, коли дитина знаходиться у віці підготовки до школи – 5-6 років. У цьому віці вже варто навчитися читати по складах та писати прості слова друкованими літерами. Зазвичай дитячі садки добре справляються з цим завданням, але діти, які з якихось причин не відвідують садок, мають навчитися цьому від своїх батьків чи вихователів. Сучасна школа передбачає, що дитина яка йде до першого класу вже володіє читанням по складах. Саме тому, що їй буде легко читати в школі, вона легше зможе перенести стрес від початку шкільного життя.

Читайте также:  Воспитать ребенка 6 лет

10. Вчимося через гру.

Не потрібно відразу вимагати від дитини читати швидко та виразно. Найперше завдання полягає в тому, щоб навчити її читати склади самостійно, читати їх в книжках, складати слова та речення. Тобто спочатку треба засвоїти сам механізм читання. Нехай це буде надто повільно та важко. Але ви маєте спокійно, терпляче, потихеньку, мов би граючи в гру, виправляти помилки малечі. Гра – це завжди легко та весело, а отже не викликає напруги та не відбиває бажання. Саме це і допоможе дитині засвоїти все, що від неї вимагають батьки.

За умов дотримання вищенаведених десяти правил, ви зможете навчити дитину читати по складах за 1,5-2 місяці.

Источник

Читання по складах для дошкільнят

Уроки з мамою и мамина мудрість Навчання читання — захоплюючій процес. Освоєння цього важлівого вміння у віці 5-6 років значний Полеглих засвоєння уроків в школі, та й адаптивний период Зроби більш легким.

Однако, читання — це и Досить складаний крок. Прет важліва психологічна Готовність дитини до навчання. Аджея нам нужно НЕ только навчіті его читати, а й пріщепіті любов до читання та літератури. Як навчіті дитину читати? Головне, бажання батьків и Готовність малюка! І все Вийди!

slog-slova

Ознака готовності дитини до навчального процесса

Звичайно, можна почату займатіся и з трьохліткі, намагаючися виростити вундеркінда. Все індивідуально! Альо все ж психологи рекомендуються звернути Рамус на деякі ознака, Які скажуть вам про ті, что малюк готов осягаті ази науки — читання. Таких ознака дуже багато, и вісь лишь деякі:

  • У дитини Досить розвинено, зрозуміла мова;
  • ВІН має великий Словниковий запас, в мові повінні буті и СКЛАДНІ речення;
  • Дитина повинна вміти переказувати те, що йому розповіли в садку, будинку. Розповідь повинна бути зрозумілим і структурованим;
  • Наявність у дитини просторової і тимчасової орієнтації. Також розуміння сторін світу;
  • Відсутність дефектів мови. Тобто рано починати читати, якщо у дитини не виходить вимовляти якісь звуки і букви. Але, знову-таки, до цього потрібен дуже індивідуальний підхід!

Якщо у крихти всі ці ознаки спостерігаються, то батькам можна вже замислитися і над завданням освоєння читання. Сьогодні педагогами і вченими розроблено багато способів навчання цьому навику. Методики навчання читанню різноманітні і кожен батько і викладач зможе вибрати найбільш підходящі для них. Сьогодні ми розглянемо найпоширеніші і популярні.

Методика Зайцева на даний момент, навіть через пристойний час після її першої появи, до сих пір залишається однією з найпопулярніших методик навчання дітей читання.

Педагог Н.А. Зайцев з Санкт-Петербурга. Він придумав розмістити часто проголошувані склади букв в таблиці, і потім розділив їх на кубики.

1b05f656f634e211f14c24bba7b968a8

У чому полягає особливість методу? Все навчання проходить у вигляді гри, а в грі дитина краще запам’ятовує, так як захоплюється і повністю включається в процес. До речі, багато педагогів відзначають, що цей метод дуже підходить для діток-лівш. Це обумовлено тим, що такі діти краще запам’ятовують і сприймають цілком слово, а не окремі букви.

Є, однак, в методиці і мінус, як вважаю дефектологи, вельми значний. Діти, яких навчали по методу Зайцева, вивчивши букви і почавши читати часто «ковтають» закінчення слова або фрази, не можуть потім почати розбирати слово за складом, так як спочатку сприймають слово цілком, не вміючи розбирати його на частини.

Помилок, а точніше недоробок у створеній методиці досить. Так, наприклад, на кубиках є поєднання букв, такі як «БЕ», «ГЕ» і так далі. Дитина звикає до таких «сполученням» букв, хоча вони і застосовні в досить рідкісних випадках.

Та й інші огріхи є — відмінності читаного і листи. Якщо в листі ми використовуємо поєднання «ФЕ» в словах «кава», «кафе», то вимовляємо: «КАФЕ», і так далі. Прикладів таких невідповідностей чимало.

Що примітно сьогодні набір кубиків Зайцева під силу зробити кожному самостійно, і зробити їх відповідно до своїх потреб і будь-якими розмірами. Так кубики помістяться не тільки на місткі шкільні рюкзаки для підлітків, але і в маленькі кумедні рюкзачки дошкільнят.

Складова читання — методика, яка використовується сьогодні практично в кожному дошкільному та початковому шкільному закладі. Уже до років п’яти дитина може повністю запам’ятати алфавіт і навіть навчитися читати, якщо допомагати йому в цих непростих справах послідовно і не поспішаючи. До речі, слоговая методика якраз ідеально підходить до цього віку.

Спочатку малюк з батьками або вихователями знайомиться з буквами, вчиться їх правильно називати, вимовляти, а потім з’єднувати ці літери з іншими, об’єднуючи їх в склади. Склади, в свою чергу, потім утворюють слова. Але кожен етап цього навчання робиться поступово.

Для занять вам знадобляться картки з буквами, бажано великі, на білому тлі. До речі, такі картки можна виготовити і самостійно.

Візьміть щільний картон, краще білого кольору. Фломастер або червоний маркер. І зробіть розмітку для кожної картки на картоні. Нехай вони будуть 5 на 5 сантиметрів, так їх буде зручно тримати дитинці, та й вам потім збирати їх буде легко. На кожній карті з одного боку напишіть одну велику букву, зафарбуйте її. Обов’язково пишіть друкованим шрифтом. Виготовте так цілий алфавіт, а краще за все не один, а кілька наборів карток, щоб потім можна було складати і склади, і слова.

Можна придбати і буквар — він явно буде не зайвим, до того ж, потім стане в нагоді і в школі. Найперший підручник для вашого крихти варто вибирати дуже ретельно. Враховуйте все — шрифт, наявність ілюстрацій, стежте, щоб їх не було занадто багато на одній сторінці, так як сильно яскраві і великі малюнки можуть відволікати увагу маленького учня. Відсутність картинок зовсім також може негативно позначитися на результатах навчання — малюкові просто буде нецікаво займатися.

Кілька порад батькам за методикою складового читання

Найкраще починати знайомство з буквами з відкритих голосних. Це А, Е, У, И. Потім можна включити в вивчення кілька дзвінких приголосних. Першими запам’ятовуються М і Л. Буква «М» запам’ятовується швидко, так як на цю букву починається саме часто промовлене слово — «мама». Малюк починає читати якраз ці склади «ма-ма», а потім і писати починає теж, ну і звичайно, букви і склади свого імені.

unnamed

Після приголосних і голосних можна починати вивчати і шиплячі: Ч, Ш, П, Х і так далі.

Ще одна порада, більше психологічний — не квапте. Всьому свій час. Дитина навчиться читати обов’язково, а ось коли в 4, в 3 або навіть в 6 років — не важливо. Адже, якщо зізнатися самим собі, багато хто просто хочуть похвалитися досягненнями діток, і від того все старанніше з ними займаються, намагаючись, дати їм, як можна більше інформації.

Кожне нове ваше заняття по вивченню букв найкраще починати з повторення минулих уроків. Нехай малюк назве ті букви, які знає, разом назвіть слова на ці букви. Намагайтеся кожен новий день називати різні слова, так ви в результаті отримаєте розвинений словниковий запас і прекрасна уява, та й пам’ять.

Вивчили всі букви? Чи не плутаєтеся? Чи не запинаєтеся? Відмінно! Ви молодці — тепер саме час приступати до самого складового читання. Називайте одну букву, пояснюйте, що вони можуть з’єднуватися, і читайте вже весь склад разом.

Трохи пізніше буде ціла статей по іграх в слоговом читанні.

Ігрове навчання читанню, мабуть, саме приємна і найдоступніша для дітей методика. Сама назва говорить за себе — дитина активно освоює знання, при цьому займаючись тим, що він любить робити.

Візьмемо, наприклад, таку просту гру. Ось перед малюком буква — її можна намалювати, зробити з паперу, зшити з тканини, навіть зліпити з пластиліну (ще один плюс — розвиток дрібної моторики), і ось друга — і вони наздоганяють одне одного.

З цього глибоко-грає і казковому принципом побудовано і моє посібник з вивчення літер «Буквоград». Якщо ви з нею ще не знайомі, то почніть знайомство з відвідування Букви А.

Можна грати в «пошуки букв-потеряшек», які заблукали і не можуть знайти дорогу додому. Як їм допомогти? Правильно назвати. Буква «А» буде прочитана і «піде додому», і так далі. Залучайте в цю просту гру дитини — шукайте потрібні літери в телевізійних передачах, книгах з картинками, на вулиці в вивісках магазинів і так далі … Варіантів дуже багато.

Можна зробити вдома «Буквений лабіринт». Візьміть картон і зробіть картки однакового кольору і розміру, на них напишіть літери. Голосні нехай будуть червоного кольору, а приголосні — синього. Так малюкові буде легше їх запам’ятати. І під тепер виконайте отвір в кожній картці та протягніть крізь цей отвір ниточку на різній відстані. Ниточку з нанизаними на неї буквами розкладіть по квартирі. А дитина нехай знайде початок цієї ниточки, і рухається по ній вперед, називаючи кожну зустрічається букву. І цікаво, і просто!

З одного боку, начебто від цієї методики тільки одні плюси — адже і дитині добре, не нудно, і мамі з татом просто — гри нескладні, а вміння, одержувані з їх допомогою — дуже цінні. Але є все ж і мінуси. А саме грою може стати будь-яке заняття … Тобто, дитина звикне тільки грати, а коли почнуться реальні серйозні заняття, він буде їх сприймати неправильно. Тому варто відразу розставити пріоритети, адже ваша мета не тільки пограти, але і навчити читання, умінням зосереджувати увагу, бути посидючим.

Після того, як ви освоїте в грі літери, таким же способом можна взятися за склади, а потім і читання простих слів. Ще важливий момент! Який би цікавою у вас не була гра, завжди правильно вимовляєте читаються літери, склади і слова. Не потрібно перекручувати правильний наголос, стежте за собою і за дитиною. Ігрова методика навчання читання по складах передбачає забавну подачу інформації, цікаві уроки, але ніяк не сюсюкання і придумування дурних зменшувально пестливих слів.

Метод навчання читання по Глена Доману

Популярним серед сучасних батьків є метод навчання по Глена Доману. По ньому потрібно починати займатися з спадкоємцем або спадкоємицею прямо з грудного віку. Заснований метод на показиванія карток з різними зображеннями. Це можуть бути літери, цифри, тварини, рослини і багато іншого. Дивлячись, чому ви хочете вчити дитину.

doman_500x147

Що стосується самє читання, то у Домана є свои здогадкі и затвердження: дитині спочатку нужно завчіті Перші кілька десятків слів. Мама просто показує картинку на Картці кілька секунд. Таких карток может буті багато, а може буті и мало. Взагалі методика радить Швидко змінюваті картинки.

Дана методика сприятливі впліває и на широту кругозору. Завдяк Доману, діти буквально з пелюшок почінають освоюваті и «вівчаті» навколішні предмети и даже ті, чого ВІН Взагалі поки НЕ бачив.

Який би вині Вибравши метод або способ, або даже окремий посібник, зараз їх багато, пам’ятайте ОДНЕ — НЕ квапте свого малюка, Датою Йому насолодітіся безтурботнім дитинство, починаєм заняття и серйозно навчання тоді, коли ВІН до цього Повністю готов! Відчувайте один одного …

Приємного навчання та ігор!

Источник