Стих для ребенка 6 лет на украинском языке

З дитиною вкрай важливо дуже багато читати в дошкільному віці, тому що в цей час формується словниковий лексикон і інтелект. Вірші стають першою книгою прочитаної дитині дорослими. І взагалі в період раннього дитинства велика частина прочитаного малюкові — віршовані тексти.

Під час заучування віршів відбувається тренування пам’яті, яка впливає на здібності дитини до навчання. Крім цього, завдяки особливій структурі віршів, дитина вчиться аналізувати інформацію, а значить його мозок в цей час активно працює і розвивається.

Читайте також: Великодні вірші для дошкільнят

Пам’ятаєте головне: не перетворюйте вивчення вірша в стрес і проблему. Нехай все пройде легко і в форматі гри! Якщо ви почнете тренувати пам’ять змалечку — домашні завдання в дитячому садочку чи школі ніколи не будуть проблемою.

Щоб процес вивчення віршів був цікавим для малят, Міні Рівне підготувало добірку смішних віршиків, що змусять дитину обов’язково  посміхнутись.

ПАСІКА
Я до діда приїздив,
І на пасіку ходив.
«Будь уважним!» — каже дід,-
«Не роби ніяких бід!»

Тільки дід мій відвернувся,
Я над вуликом нагнувся.
Пальцем меду доставав
І…в полон до бджіл попав.

Бджоли дружно вилітали
І на голову сідали.
Мед мені на ніс прилип,
Тепер ніс, мов черевик.

Моя бідна голова,
Мов, козацька булава.
Стирчать лише очі-
Меду вже не хочу.
(Соня Буре)

КАЛАЧ
В хаті гамір, шум і плач —
У Юрка пропав калач.

Мати нишпорить під ліжком,
Дід надворі — під горішком,

Старший братик із сестрою —
Під столом і під тахтою.

Тільки котик не шукає:
Де калач — він добре знає.
(Петро Сорока)

ХВАСТУНЕЦЬ
Хлопчик Толя — молодець,
тільки трішки хвастунець.
Якось ми пішли на став.
Він мені таке сказав:
— Слово честі, не хвалюся,
я ні-чо-го не боюся!.. —

Враз на слові цім з дороги —
Толі ящірка під ноги.
З переляку, у тривозі
наш хвалько мерщій навтік.
Та спіткнувся на дорозі
й прикусив собі язик.
(Бойко Григорій)

ЧИ ВСЕ ЦЕ ЗДАЄТЬСЯ?
Корова червона,
І кінь голубий,
І біла ворона,
І кіт золотий.
Корова співає,
Кінь слуха її.
Ворона сідає
На руки мої.
А кіт, посміхаючись,
Лапку дає.
Чи все це здається,
Чи так воно є?
(Григорій Грайко)

ДЕ БУКВАРИК?
– Де твій букварик?
– В портфелі новому.
– Ну а портфель де?
– У столику дома.
– Взяв би зі столу.
– Так стіл же замкнувся…

– То відімкнув би.
– Ключа я позбувся…
– Де ж це той ключ?
– У портфелі новому.
– Ну, а портфель де?
– У столику дома.
(Бойко Григорій)

ЧАПЛІ
Йде болотом чапля-тато,
А за татом чапля-мати,
А за ними п’ять малят —
Довгоногих чапленят.

Йде сімеєчка уся
До бабусі й дідуся.
Чапля-бабця й чапля-дід
Запросили на обід.
(Григорій Грайко)

ГОРОБЦІ ПРО ЛІТО МРІЮТЬ
Сніг мете, кущі біліють.
Горобці про літо мріють,
Змерзли, та куди ж подітись?
Краще б їм на сонці грітись,
Десь на лаві в парку сісти,
Хлібних крихіт попоїсти,
Дощик весело зустріти,
Із калюжі воду пити,
На асфальті пострибати,
Поцвірінькать-поспівати.

Сніг мете, кущі біліють,
Горобці про літо мріють.
(Григорій Грайко)

ШВИДКО ВІДПОВІВ
Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів…
— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п’ятірки ставить слід!

— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те…
(Бойко Григорій)

СЕРЕД ЛІТА ВИПАВ СНІГ
Серед літа ведмежата
Поховалися в барліг.
— Треба,— кажуть,— знову спати,
Бо на землю випав сніг.

Як почули це сороки,
То сміялись цілий день:
— От, дурненькі лежебоки,
Полюбуйтеся лишень.

Полягали тихі й кволі,
Налякалися зав’юг,
А насправді — це з тополі
Облетів останній пух.
(Петро Сорока)

МИШКА І КНИЖКА
Мишеняті
Мишка-мати
Каже:— Доню,
Вчись читати,
Бо тобі уже
Пора
Братися за букваря.—
Розгортає
Мишка книжку,
Щось пищить
До себе нишком.
Раптом плаче:
— Ой, біда!
Щось вусате
Вигляда!
— Що там? Хто там? —
Каже мати.
— Там, матусю,
Кіт вусатий.
(Леонід Куліш-Зіньків)

ГЕТЬ УСЕ НА СВІТІ
Геть усе, усе на світі
Переплутав хлопчик Вітя.
Каже: – Діти вчаться в полі,
А комбайн працює в школі.

Всіх людей стрижуть в лікарні,
А лікують в перукарні.
Ми книжки берем в аптеці,
Ліки – у бібліотеці.

От який Вітьок дивак!
Ти ж бо знаєш – це не так!
Діти звісно вчаться в …
А комбайн працює в …

Ми лікуємся в …
А стрижемся в …
Ліки беремо в …
А книжки – в …
(Галина Малик)

ЖУК РОГАТИЙ НАЛЯКАВ
Жук рогатий
Налякав
Під хлівцем
Сердите Гав.
Мало ще
Було йому —
Зачіпав Рябеньке Му.
Волохате Біле Ме
Вже давно Втекло саме.
Зажурився
Жук рогатий,
Бо нема
Кого лякати.
(Леонід Куліш-Зіньків)

МОЇ ПРИГОДИ З БИКОМ
На лугу пасеться бик,
Пастись бик один привик.
Я гуляю на лугу
І кажу бикові «Му-у-у».
Бик напрягся, одірвався,
І за мною враз погнався!
Та куди той марафон?!
Я летів, немов грифон!
Наче в космосі ракета,
Зачепився за штахета,
До штахетника прилип,
Мов якийсь морський поліп.
Тримчу і ридаю,
Добре бик ганяє.
А мораль така:
Не чіпай бика!
(Соня Буре)

ТЕЛЕФОН
Телефон появився в сороки,
Завдає всім базіка мороки:
І сові, і вороні, і лису,
І бобру, що живе біля лісу.

Про останні тріскоче новини
І по три, й по чотири години.

А учора що клята вчинила?
До ведмедя в барліг подзвонила.
Пробудився ведмідь, а надворі
Ще сніжинки блищать, наче зорі.
І ревів клишоногий, і плакав —
Півзими недоспав, бідолаха.

Тож над лісом, над гаєм і бором
Звірі й птахи вигукують хором:
— Доки жах цей терпіти нам, доки?
Відключіть телефон у сороки!
(Петро Сорока)

ХАТКА
Равлик-син прийшов до татка
— Затісна у мене хатка,

Якщо виросту ще трішки,
То не влізуть в неї ріжки.

Глянув батько на хатинку:
— Не журися, любий синку,

Бо не тільки ти ростеш,
Підростає хатка теж.
(Петро Сорока)

БІЛЯ ХАТИ
Уранці біля хати
Малесенькі сліди —
Зайчаточко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг,
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг
(Леонід Куліш-Зіньків)

ПРО РАКИ
Максим раків накупив велику валізу,
Тії раки ще живі, із валізи лізуть.
Запихав він раків тих голими руками
І один великий рак Максима поранив.
Учепився він за пальця, ще й добре узявся,
Біг від раків той Максим, а народ сміявся.
(Соня Буре)

ЩО БУВАЄ, КОЛИ ЛОВИШ ГАВ
Прилетіла якось в двір чорнющая галка,
Ходить галка по тинові, як тая нахалка.
Я ту галку виганяв до самої ночі!
Не помітив, тай в калюжу серед двору вскочив
Я б в болото те не впав
Аби не ловив так гав!
(Соня Буре)

ЦІКАВИЙ
За дверима аж горять
В Толі оченята:
Дуже хочеться узнать,
Що там каже тато?
До дверей він притуливсь,
Нашорошив вуха.
У щілину всунув ніс
І тихенько слуха.
Та швидка рука чиясь
Двері причинила
І цікавому якраз
Носа прищемила!
(Грицько Бойко)

КОНСУЛЬТАНТ
Весною біля школи
Усім знайшлося діло:
Гуртом ямки копали
І деревця садили.
Один Мишко тинявся
І потирав долоні,—
Він був за консультанта
У нашому загоні.
До кожного підходив,
Повчав нас без упину:
— На дно насипте гною,
А зверху — вогку глину!
Та корінь засипайте
Мерщій, Катюшо й Людо,—
Бо яблунька засохне
І яблук тут не буде.
— Авжеж не буде яблук,—
Промовила Катюша,—
Бо це, як хочеш знати,
Не яблунька, а груша!
(Грицько Бойко)

НЕ ЗНАЛА
Пита бабуся у онуки:
— Чи ти помила добре руки?
— Аякже,— Милочка в одвіт,—
Помила з милом, так як слід.
— А де? — бабуся знов питає.—
Води ж у хаті в нас немає.
— Немає? — здивувалась Мила.—
А я не знала і… помила.
(Грицько Бойко)

ДОГАДЛИВА СОНЯ
Почепивши окуляри,
Почитать дідусь приліг,
Та одначе незабаром
Сон старого підстеріг.

Поруч бавилася Соня,
І матуся їй кива:
— Ти б зняла із нього, доню,
Окуляри, щоб спросоння
Не розбив він їх, бува.—

Розвело дівча руками,
В оченятах блиснув сміх:
— Знять? А як же сни він, мамо,
Буде бачити без них?!
(Євген Бандуренко)

Вірші на українській мові для дітей про весну, про маму, про природу, про спорт, про посуд, про тварин, про зиму зібрані в цій статті.

Українські вірші для дітей

М. Стельмах

ЗАЄЦЬ СПАТИ ЗАХОТІВ

Заєць спати захотів,
Сам постелю постелив,
Сам собі зробив подушку,
Підмостив її під вушко.
Та у зайця довге вушко —
Все звисає із подушки.
***

П. Воронько

КІТ НЕ ЗНАВ

Падав сніг на поріг.
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
***

Ластовенятко
(П.Тичина)

Встали мати, встали й татко:
Де ластовенятко?
А я тут, в саду, на лавці,
Де квіти-ласкавці.

***

У нашого хлоп’ятонька
(О.Олесь)

У нашого хлоп’ятонька
Блакитні оченятонька,
Волоссячко м’якесеньке,
А личенько білесеньке.
І зайчики, і пташечки,
Й малесенькі комашечки
Хотіли б з ним погратися,
Та страшно їм озватися.

***

Оленка маленька
(П.Воронько)

— Оленко маленька,
Чому ти раденька?
— Бо в мене весела рідня.
— Чому в тебе очі
Такі голубенькі?
— На небо дивлюся щодня.
— Чому це у квітах
У тебе сукенка?
— В квітник я ходжу по росі.
— Розумна Оленко,
Чому ж ти маленька?
— Тому я маленька,
Що звуся Оленка, —
Оленки маленькі усі.

***

Правда ж, мамо, я великий?
(М.Познанська)

Правда ж, мамо, я великий?
Сам взуваю черевики,
Зашнуровую шнурочки,
Сам вбираюся в сорочку,
Сам лице і руки мию,
Сам зачісуватися вмію,
I не плачу я ніколи…
Скоро вже піду до школи.

***

Сімейка
(І.Калинець)

Був собі хлопчик —
Наколінігопчик,
на коліні — на коні —
ма-ми-нім.
Був у нього братик —
Нароверігнатик.
Сам жене, сам жене —
а мене?
Була у нього бабуся —
Похатікручуся.
Треба нашій бабці
роликів до капців.
Був у нього дідусь —
Пішкиобійдусь.
Ходить собі сам —
такий з нього пан.

***

У нашого Омелечка
(З народного)

У нашого Омелечка
невеличка сімеєчка:
тільки він та вона,
та старий та стара,
та Іван, та Степан,
та Василь, та Панас,
та той хлопець, що в нас,
та дві дівки косаті,
та два парубки вусаті,
та дві Христі в намисті,
та дві ляльки в колисці.

***

Туп-туп
(М.Пригара)

Котик 6іга ніжками —
Диб-диб.
Коник теж он бришкає —
Стриб-стриб!
Ну, а в тебе, бачиш, ніжки
Щось не ходять анітрішки.
Ти ступни отак, як киця!
А Оксаночка боїться.
Ти тікай, тікай, коток,
Од сестрички у куток!
Покотися під стілець,
Бистрий м’ячик-стрибунець!
Тут Оксаночка зирнула,
Ручки витягла й ступнула.
За м’ячиком, за котком,
Що вистрибує кругом, —
Туп!

***

Я прокидаюся рано
(І.Гнатюк)

Я прокидаюся рано —
Й зразу, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну,
Бачу матусю свою.

Мати — досвітня пташина,
З досвітку віч не зімкне,
Ходить по хаті навшпиньки,
Щоб не збудити мене.

Мати — то сонечко рідне,
Сонечко ясне, земне,
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.

***

Мама
(В.Гринько)

Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,
Мамочка,
Мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!

***

Найрідніша
(Л.Голота)

Хто розкаже мені казку,
хто щедріший всіх на ласку?
Ти, матусю, наймиліша!
В цілім світі найрідніша!

Хто нас ніжить і голубить,
пестить, гладить, ніжно й любо
пригортає до серденька?
Ти, моя найкраща ненька!

***

Пісенька про маму-чарівницю
(В.Кордун)

Як мама пісню заведе —
Сідаємо гурточком:
Сестричка, я, щеня руде,
Курчата й мудра квочка.

Співає мама про коня,
Що заблукав у полі
Ніхто його не перейняв
Ще й досі на роздоллі.

I розквітають враз слова
Зелені й василькові.
Співає мама й вишива
Всіх нас на рушникові.

Виводить голочка швидка
Стібочок по стібочку —
На полотні мене й рудька,
Курчат і мудру квочку.

***

Казочка від мами
(Р.Завадович)

Як настане вечір, тихо і злегенька,
українську казку каже мені ненька.
Я тоді до неньки тілом всім тулюся —
бо цікаво слухати і боюся…
Ось князівна-краля у неволі в змія,
лицар побиває змія-чародія.
Ось і чарівниця, згорблена бабуся —
ох, цікаво слухати і боюся…
Як настане вечір, тихо і злегенька,
українську казку каже мені ненька,
каже мені казку рідними словами —
ох, яка то люба-мила казочка від мами!

***
Біля кого найтепліше
(М.Людкевич)

— Біля сонця, — шепче поле
І стернею небо коле,
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.

— Біля ватри, — каже тато,
— Коли хочеться співати,
Пізнавати сни земні
На пташиному крилі.

— Біля печі — каже дід, —
Ні печалі, ані бід,
Хоч мороз, як лютий звір,
Що прибіг з Карпатських гір.

— У перині, — дума киця, —
I вуркочеться, і спиться.
I калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.

— Біля мами, — кажуть діти, —
Завше радісно, як літом.
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.

***

Сама в хаті
(А.М’ястківський)

Кошенятко чеше вуса
Лапками двома.
На базар пішла матуся,
В хаті я сама.
Вмиюсь чисто, вмиюсь біло
I тоді візьмусь за діло.
Підмету гарненько в хаті,
Молока дам кошеняті,
Своє ліжко застелю,
Квіти в горщиках поллю.
Заплету я кіски русі
I чекатиму матусі.

***

Мати
(Автор: М.Підгірянка)

Хто тебе так щиро любить,
І вбирає, і голубить,
I кладе у постіль спати?
Мати.

Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.

Хто тебе узяв за руку
I до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Мати.

***

Матусине щастя
(М.Сингаївський)

Є турбота в сонця —
людям помагати,
яблука і вишні
соком наливати.

А моя турбота —
мамі помагати,
братика малого
в колисці гойдати.

I на щастя неньці
швидше виростати,
щоб завжди пишалась
Батьківщина-мати.

***

Гарне слово
(К.Перелісна)

Мама! Мама! — гарне слово,
Тільки скажеш — все готове!
«Мамо, кашки!» — кашка є.
«Мамо, чаю!» — вже наллє.
«Мамо, спатки!» — вже роздітий,
I у ліжку, і укритий.
«Мамо, ніжку зав’яжи!»
«Мамо, казку розкажи!»
Мама! Мама! — гарне слово,
Тільки скажеш — все готове!

***

Диво-татусь
(Автор: Л.Вознюк)

Як весняне сонечко,
усміхалась донечка.
В оченятах сяяли
щастя промінці.
Тішилася донечка,
що її долонечка,
крихітна долонечка,
в татовій руці.
Щебетала донечка
про жучка та сонечко.
З татком не боялася
навіть павука.
Бо у світі цілому
малюку несмілому
так спокійно й затишно
в тата на руках.
I радів за донечку
місяць у віконечку,
на краєчок ліжечка
стиха він присів.
Побажав маляточкам —
хлопчикам й дівчаточкам
мати добрих, лагідних
диво-татусів.

***

Якщо говорити між нами…
(М.Пономаренко)

Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
I казочка перша у світі,
I сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
I сяюче диво — ялинка.
Від мами — і літери, й слово,
I зроблена разом обнова…
Якщо говорити між нами,
То все починаеться з мами.

***

Галюся
(К.Перелісна)

У Галюсі є мамуся.
У мамусі є матуся,
А матусина матуся —
То Галюсина бабуся.
А у тата є татусь,
Для Галюсі він — дідусь!
I ще знайте, що Галюся —
Внучка діда і бабусі!

***

Бабуся і внук
(Г.Бойко)

Бабуся внука колисає,
А внук ніяк не засинає.
Розповіла вже всі казки,
I віршики, і приказки.
Стомилася, та все ж співає, —
А внук ніяк не засинає.
Аж враз в кімнаті тихо стало —
Мабуть, уже заколисала…
Та ні, знов пісенька луна
Якась тонка і голосна.
Піду в кімнату подивлюся —
Щось наче голос не бабусі
Зайшов — побачив я дива:
Бабуся спить, а внук співа!

***

Доброго ранку!
(В.Верховень)

Наша бабуся така неслухняна —
завжди вона прокидається рано!
I починає гриміть коло печі,
сни не дає додивитись малечі.

Поки вмиваємо соннії личка,
вже на столі — золота паляничка.
Ставить бабуся до неї сметанку
і усміхається:
— Доброго ранку!

***

Мудрі поради
(Л.Вознюк)

Прислухайся, дитино,
до батьківського слова,
що сповнене терпіння,
турботи і любові.
Прислухайся, дитино,
до дідуся поради,
бо й татові твоєму
не раз він мудро радив.
Прислухайся, дитино,
до рідної матусі,
якій дісталась ніжність
і ласка від бабусі.
Збери усі поради,
не загуби нічого.
Про тебе також скажуть:
— Прислухайтесь до нього!

***

Лиш борошно трясла
(Л.Кир’яненко)

Розгодинилось надвечір —
затишно, гудуть джмелі.
У садку сім’я зібралась.
Вже й вечеря на столі.
Оля з тацею підходить:
— Пиріжечки ось. Беріть!
Із капустою, рум’яні,
ще не встигли підгоріть!
— Ну і помічниця в мене…
Та коли ж ти підросла?
— Це не я, це все бабуся.
Я лиш борошно трясла!

***

Бабусині казки
(М.Підгірянка)

Ой, нема миліше,
Нема веселіше,
Як в бабці в гостині, —
Медом нагодує,
Солодко цілує
Личенько дитині.
Яблучок нав’яже,
Казочку розкаже,
Ще й лялечку справить, —
Бабуся радіє,
Сама молодіє,
Коли внучків бавить.

***

Бабусі
(А.Костецький)

Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся,
Теплим подихом зігрію
Снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов зимові візерунки
На замерзлій з ночі шибі.

***

Хиталочка-гойдалочка
(Т.Коломієць)

Хиталочку-гойдалочку
Гойдатиму в садку.
Малесеньку Наталочку
Присплю у холодку.
Хить та хить.
Тихо. Цить.

Хиталочко-гойдалочко,
Гойдайся, не скрипи.
Кричалочко Наталочко,
Мала сестричко, спи!
Хить та хить.
Тихо. Цить.

Хиталочка-гойдалочка
Не забавка мені.
Приспала я Наталочку,
Вона ж росте у сні.
Хить та хить.
Тихо. Спить.

***

Два сонечка
(Б.Данилович)

Ще сонце не встало,
Ще тільки сіріє —
Мене від світанку
Два сонечка гріють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі —
Це дивляться тепло
Бабусині очі.

Вже сонце схилилось,
Пташки сплять у гаї,
Засну — наді мною ж
Два сонечка сяють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі —
Два сонечка красні,
Бабусині очі.

***

Темна ніченька
(Л.Куліш-Зіньків)

Покотилось сонечко
За лісок,
Замовкає пташечки
Голосок.
Стала темна ніченька
На поріг.
Розстелив я ліжечко
Й спати ліг.

***

Мій дідусь
(М.Підгірянка)

Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить
I мене, малого,
Онученька свого,
За рученьку водить.

По садочку ходить,
Яблучка знаходить
Ще й з горішків зерна.
Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий,
Голівка сріберна.

***

Ось яка родина
(А.Камінчук)

Завтра іменини
В тітки капустини.
Прийде дід-дідище,
Старий капустище.
Прийде з ним бабуся,
Стара капустуся.
Прийдуть два синочки,
Малі капусточки.
Прийдуть і три доні,
Малі капустоні.
Прийде капустон,
Дін-дон-дон! Дін-дон-дон!
— Прийде вся родина! —
Каже капустина.

***

Що кому сниться
(В.Крищенко)

Сниться полю дощик,
Картоплині — горщик,
А відерцю сниться
Копанка-криниця.
Сонце сниться вітам,
Хатці сниться брама,
А маленьким дітям
Сниться їхня мама

***

Непосидючий м’ячик
(В.Багірова)

М’ячик-скачик, стрибунець,
Ліг спочити на стілець.
Довго влежати не міг
Та й стрибнув мені до ніг.

***

Вранці
(П.Осадчук)

Прокидаюсь рано —
Миюся під краном.
Мию всіх моїх звірят,
Що стають за мною в ряд.

А звірята —
Як малята:
Люблять хлюпатись звірята.

Поки я скупав лисичку,
Вимив зайцю ноги,
Утворили ми криничку
Посеред підлоги.

Поки я помив слона —
Мокрі стеля і стіна.

Поки песика скупав —
Ой-йой-йой, довкола став!

Починаю другий раз
Всіх звірят купати.
— Досить з тебе, водолаз, —
Гнівається мати.

***

Праля
( Т.Коломієць)

Ляльчине убраннячко
Я зберу.
Ляльчине убраннячко
Поперу.
Лийся, водичко, із крана.
Буде спідничка попрана.
Лийся, водичко, сріблиста,
Буде хустиночка чиста.
Почеплю убраннячко
На шнурі,
Посушу убраннячко
У дворі.
Сонечко буде світити,
Ляльчину хустку білити.
Буде вітрець повівати,
Буде вбрання висихати.

***

Найкраща іграшка
(А.Костецький)

Не вгадать тобі
нізащо,
котра з іграшок —
найкраща!

— Знаю!
Трактор заводний!
— Зовсім ні.

— Електрична залізниця!
— Помилився.

— Ну тоді це — пароплав!
— Не вгадав!

— Зрозуміло: це — літак!
— Знов не так.

Добре,
відповідь я дам: та,
яку зробив ти САМ!

***

Лякливий козлик
(Л.Куліш-Зіньків)